 |
 |
 |
Чагата́йська мова — мертва тюркська мова, яка була широко поширена в Центральній Азії, і залишалася загальнолітературною мовою до початку двадцятого століття. Досягла найбільшого письмово-літературного оформлення та уніфікації у Мавераннахр в 2-й пол. XV—XVI ст. Була також розмовною мовою за часів Імперії Великих Моголів в Індії.
Слово Чагатай походить від назви Чагатайського улуса, частини Монгольської імперії, яку Чингісхан залишив своєму другому сину Чагатаю. Багато хто з чагатайських турків і татар, носіїв цієї мови, стверджують походження від Чагатай-Хана.
Чагатайська мова належить до уйгурської (карлуцько-хорезмійської) гілки тюркської мовної сім'ї. Походить від давньоуйгурської мови, яка служила лінгва франка в Центральній Азії, з сильними впливом арабських і перських слів і зворотів. Було розроблено абетку на базі персько-арабської абетки.
|
|
|
Розподіляють на три періоди:
Перший період перехідний характеризується збереженням архаїчних форм, друга фаза починається з публікації з першого дивана Алішера Навої і є кульмінаційною точкою чагатайської літератури, третій етап характеризується двома біфуркаційними векторами. Одним з них є збереження класичної чагатайської мови Навої, іншою тенденцією було посилення впливу місцевих діалектів. Чагатайська залишалася універсальною літературною мовою Центральної Азії аж до радянської реформи початку двадцятого століття.
Автор:Олена Коломієць