Класичний санскрит є стандартом, граматика якого була записана Паніні. Докласична форма відома під назвою Ведійський санскрит. Ним написана «Риґведа». Виділяють також проміжний ступінь — епічний санскрит.Санскрит уже в середині I тисячоліття до н. е. не був розмовною мовою, але традиція розмовляти на санскриті ніколи не переривалася. У давні й середні віки він залишався мовою науки, засобом спілкування між освіченими людьми різного етнічного походження, на кшталт латини в середньовічній Європі. Таку роль він не втратив і дотепер. З посиленням індуїзму і занепадом буддизму й джайнізму, що почалися в перші століття нової ери, санскрит як світська мова набуває дедалі більшого поширення.
Санскрит був поширений у Північній Індії як одна з мов наскельної епіграфіки з I століття до н. е. Санскрит слід розглядати не як мову певного народу, а радше як мову певної культури, поширену виключно в середовищі соціальної еліти. У ранній античний час санскрит вживався як спільна мова верстви жреців, тоді як правляча еліта воліла розмовляти пракритом. Остаточно санскрит стає мовою правлячої еліти вже в пізній античний час, в епоху Ґуптів (IV–VI ст. н. е.), про що свідчить повне витіснення пракриту з наскельної епіграфіки цього часу, а також розквіт літератури на санскриті.
Санскрит належить до індо-іранської гілки індоєвропейської мовної сім'ї. Він вплинув на мови північної Індії, такі як гінді, урду, бенґалі, маратхі, кашмірська мова, пенджабі, непальська й навіть ромська.
У XVII столітті великий внесок у вивчення санскриту зробив німецький місіонер Генріх Рот (1620–1668), який багато років прожив у Індії. У 1660 році він закінчив свою написану латинською мовою книгу «Grammatica linguae Sanscretanae Brachmanum Indiae Orientalis». Після повернення Генріха Рота до Європи були опубліковані частини його праць і лекцій, але головна праця з граматики санскриту так і не вийшла друком (рукопис досі зберігається в Національній бібліотеці в Римі). Вивчення санскриту в Європі почалося з кінця XVIII століття. У 1786 році санскрит відкрив для Європи Вільям Джонс(до цього, в 1767 році, санскрит був описаний французьким єзуїтом Кердо, а згодом німецьким місіонером Ханкследеном (1681–1731), але їхні праці були опубліковані вже після робіт Вільяма Джонса). Знайомство з санскритом зіграло на початку XIX століття вирішальну роль у створенні порівняльно-історичного мовознавства
Повернутися на головну сторінку
Автор:Биковець Катерина